o. Маріян Іван Поташ (* 2.3.1918 + 23.2.2006)

Отець Маріян Іван Поташ, ЧСВВ народився 2. 3. 1918 р. У Пряшеві. До монастиря на Чернечій горі біля Мукачева вступив як 14­літній, прийняв монаше імя Маріян. Свої тимчасові обіти склав 1.травня 1934 року а професію довічних обітів 1.6. 1939. Священичі свячення прийняв 31.1. 1943 року із рук бл. Священомученика Павла Ґойдича, ЧСВВ.

як молодий монах священик був катехитом та провадив дитячу парафаю при монастирі отців Василіян у Пряшові. Як сам казав мав тоді під собою майже 300 дітей.

За своє ревне священиче та монаше життя був небезпекою для комуністичного режиму, тому за свого життя зазнав тажке життя політичного вязня. Дня 27.11.1950 був засуджений на 10 років тюрми а фінансові кари як і конфіскацію цілого майна. Був вязнений у вязницях у Пряшеві, Братиславі, Панкраці, Рузині, Леополдові, Ілаві, Младій Болеславі та Валдицях­Картузях. У 1954 році був під умовою пущений на волю і призначений до будівельного підприємства в північній Чехії. У 1958 році був знову увязнений і у вязниці перебув 2 рокі. На волю був пущений на амнестію 1960 р.

До Пряшева ся повернув 1968 року. Ту діяв як сотрудник пароха і короткий час був асміністратором парохії, пізніше був парохом села Вишний Орлик. Причинився до ексгумації тілесних мощей бл. священомученика Павла Ґойдича, ЧСВВ та здійснив їх перевезеня до Пряшева

1991 року купив дім на вул. Ваянского 31 у Пряшові, який до сьогодні служить як монастир отців Василіян і осідок Протоігумена та студійний осідок.

о.Маріян був великим почитательом П. Д. Марійі та розширював також почитання бл. священномученика Павла Ґойдича, ЧСВВ та бл. священномученика Василія Гопка. Видав многі публікаціїї. Уже за часів комунистичного режиму видав багато саміздатової літератури. У останніх роках на українскій мові вийшла бібліографіа бл. Павла Ґойдича під назвою: Життя віддане Богові у двох томах. На словацкій мові вийшли книги: Dar Lásky, Martyr episcopus Presoviensis Peter Pavol Gojdič, OSBM.

Велику увагу окрім публікаційної творчости клав на виховання молодої генарації Василіянів ­ братів і сестер. Організував різні зустричі, духовні віднови.
Перебування в комустичних вязніцях підписалося на його здоровельному стані. Терпив різнима хворотами, багато разів підступив різні операції. З огляду на його стан був о. Маріян заслугою тодішньої Протоігумені Сестер Василіянок Мати Стефаніїї Блиха, ЧСВВ перевезений до монастзиря сестер василіянок у Пряшові, де ним пілувалися сестри які одночасно були і медсестрами. Там перебув до грудня 2005 року, кoли був перевезений до монастиря отців Василіян у Пряшові, де ним пiклувалися братя студенти. Всі терпіня переносив терпиливно з відданністю до воли Божої. Дуже любив свій Василіянский Чин про якого розвиток жертвуваv всі свої сили. Намагався вірно та сумлінно дотримувати свої чернечі обіти а до того вів і дрyгіx А коли вже не міг физічно, то молитвою випрошував Боже благословіння

Його хресна дорога завершилася дня 23.2.2006 року по уділені святої тайни єлеопомазання та розрішенні спокійно передав свою душу до рук Бога.


Вічная му память!